Для приземлення в турбулентних умовах пілот повинен використовувати підхід з включенням на повітряній швидкості трохи вище нормальної. Це забезпечує більш позитивний контроль над літаком, коли відчувають сильні горизонтальні пориви вітру або осадки вгору і вниз. Як і інші підходи до ввімкнення живлення, зазвичай потрібна скоординована комбінація регулювання висоти звуку та потужності. Належне положення та швидкість повітря вимагають мінімального заокруглення і повинні призводити до незначного плавання під час посадки або його відсутності.
Щоб підтримувати контроль під час наближення в турбулентному повітрі з поривчастим бічним вітром, пілот повинен використовувати часткові закрилки крила. З менш ніж повними закрилками літак знаходиться у більш високому положенні. Таким чином, для встановлення положення приземлення та приземлення на більшій швидкості повітря потрібно менше змінювати крок, щоб забезпечити більш позитивний контроль.
Пілоти часто використовують звичайну швидкість наближення плюс половину факторів пориву вітру в турбулентних умовах. Якщо нормальна швидкість становить 70 вузлів, а пориви вітру – 15 вузлів, доречно збільшення швидкості повітря до 77 вузлів. У будь-якому випадку, швидкість повітря та налаштування закрилків повинні відповідати рекомендаціям виробника літаків у AFM/POH.
Використовуйте достатню кількість потужності, щоб підтримувати належну швидкість і шлях спуску протягом усього підходу, а також відкладіть положення дросельної заслінки до холостого ходу лише після того, як основні колеса торкнуться поверхні посадки. Слід бути обережним, закриваючи дросель, перш ніж пілот буде готовий до приземлення. У турбулентних умовах раптове або передчасне закриття дросельної заслінки може спричинити раптове збільшення швидкості спуску, що призведе до жорсткої посадки.
Під час приземлення від потужності наближається до турбулентності, приземлення виконується з літаком у положенні приблизно на рівні польоту. Поставки кроку при приземленні було б достатньо, щоб запобігти контакту носового колеса з поверхнею до того, як основні колеса торкнуться поверхні. Після приземлення пілот повинен уникати тенденції чинити тиск вперед на ярмо, оскільки це може призвести до перевезення коліс і можливої втрати контролю. Пілот повинен дозволити літаку нормально сповільнитися, завдяки обережному використанню гальмівних гальм і уникати інтенсивного гальмування, поки крила не будуть позбавлені підйому і повна вага літака не буде спиратися на шасі.
